У лоні снів — відбитки днів:
Твій образ не розчинить морок.
Осінній лист, прозорий зміст, —
І я ніхто: ні друг, ні ворог.

 

Приспів:

Що мені той зміст утішних слів?
Не вгамує він і не спасе.
Що мені до тих далеких днів?
Серце у вчорашній день несе.

 

Дороги пил, нестаток сил, —
І ти мій не відновиш подих.
Нестерпний біль пустих неділь
Не змити у проточних водах.

 

Приспів.

Бачив у сні
Місто я ніким не згадане...
Над містом плив
У човні шляхом нерозгаданим.
Крізь гладь води
Відчувалося подих спокійних снів,
Хтось в далині
Чудну пісню безкрайню на волю лив

 

Не відрізнить:
Чи зірок то в воді відображення,
Чи місто вогнів,
Але щось так невпинно вражує.
Сивий поет
Щось старанно виводив своїм пером
Він знав секрет,
Як змінити на краще цей світ кругом.

 

І човен мій
Поринає зі мною в безмежну синь
Серцем своїм
Відчуваю незнану я ту глибинь
Я би зберіг
Всю відраду народжених чуттів,
Але день на поріг:
Він ховає сон, він володар снів.

Чому так хочеться напитися і спать,
Під захистом свого хмільного духу?
Ніщо не бачити, не чуть, не відчувать,
Закривши очі і заткнувши вуха?
Чому холодна вранішня вода
Не викликає ту стійку відраду
Від того, що живий, що сонце є й трава,
Комусь потрібен ти й твоя порада?

 

Приспів:
Буде місяць і безжалісна ніч,
Буде сонце, може, інший день
Буде сонце
Буде інший день

 

Чому в тобі вже не живе отой блукар,
Що босим в час дощу ходив під небом?
Коли ховались люди від небезпечних (х)мар,
Ти їх тепло не забирав для себе

Я зайду до Люби в гості
Кину на дивані кості
Трішки вип'ємо горілки
Лишимо пусті тарілки
Потім ляси про кохання
Романтичні поривання
І нестримані бажання
Виконаєм без вагання

 

Завтра я зайду до Раї
Кращої ніде немає
Господиня вона файна
І привітна і охайна
Вип'єм з нею по чаринці
Пустим по одній сльозинці
Ну а далі вже кохання
І нестримані бажання

 

Потім я зайду до Тані
З'їм три карасі в сметані
Вип'ю трішки медовухи
Закохаюся по вуха
Далі звісно залицяння
Романтичні поривання
Безневинні загравання
І шаленеє кохання

 

Вже нарешті Гандзя в гості
Запросила мої кості
І відразу без вагання
Трапилося в нас кохання
Не чекав я того лиха
Біль такий не можу дихать
Другий раз я аж зігнувся
Чоловік раніш вернувся

Вчора бачив в сні я відкривали корок
Двері потайнії що ведуть у морок
Тіні йшли у двері світлість залишалась
Монолітні скелі в камінь розпадались

 

Приспів:
Та не почують і не побачать
Що їм віщують і не віддячать

 

І крізь скло у морі що людей не губить
Бачив я в полоні як каміння блудить
Як стирало в порох море те каміння
Дно ним устилало на віки томління

 

Приспів.